На головну
  Народна Воля №2
  Тема номера:
  Кримінальна
  демократія України
  Тип файлу:PDF,
  розмір: 130 МБ.
  Завантажити номер №2
  Народна Воля №5
  Тема номера:
  Воровской сходняк
  в белых воротничках
  Тип файлу:PDF,
  розмір: 37 МБ.
  Завантажити номер №5
  Народна Воля №6
  Тема номера:
  Політична корупція
  влади та опозиції
  Тип файлу:PDF,
  розмір: 4 МБ.
  Завантажити номер №6

Кумедна політична рубрика

 

Нещодавно сумновідома ГО «Бучанська варта» звернулася до Ірпінського міського суду з кількома позовами до бучанців. Зокрема, голова цієї ГО Богдан Яворський вимагає через суд повернути «до попереднього стану» земельні ділянки корінного бучанця Володимира Завертанова та родини Литвиненків.

 

В позові до суду Яворський просить скасувати рішення Бучанської міської ради від 2011 р. про надання у приватну власність земельної ділянки Завертанову та рішення ради від 2008 року на ділянку до Литвиненків, які користуються цим наділом понад 30 років.

Фактично громадська організація просить суд витребувати земельні ділянки у власників, тільки не вказує в позові, в чиїх інтересах та на чию користь вони виступають.

На перший погляд «Бучанська варта» нібито виступає за збереження Бучанського лісу. Виходить, що громадська організація обурена злочинною діяльністю Бучанської ради через те, що вона ще у 2002 році незаконно перевела землі лісового фонду до категорії земель громадської та житлової забудови.

Тільки її позовні вимоги чомусь дуже вибіркові й стосуються виключно простих бучанців, які ніколи не були у владі й отримали ділянки в законний спосіб.

Цікаво, що жодного позову від «захисників» Бучанського лісу - членів «Бучанської варти», не надійшло по землях чиновників Бучанської ради та безпосередніх засновників «Бучанської варти» та тих великих площ, які оформлялися через корупційні схеми та виводилися на спекулятивний ринок землі.

 

Відомо, що один із засновників ГО «Бучанська варта» - депутат та секретар Бучанської ради Василь Олексюк, якому Генеральна прокуратура оголосила підозру у дерибані землі, має не одну земельну ділянку в лісі.

Яворський, як порядна та принципова людина, яка щиро опікується   національним багатством, як джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, мав би зазначити в позові до суду адреси, площі, кадастрові номери та власника земельних ділянок свого соратника по громадській діяльності пана Олексюка, який займався оформленням земельних ділянок в лісі в період з 2004 по 2012 рік. 

29.12.2004р.   3210945300:01:062:0056   Буча, вул. Тургенєва,10-д    пл. 16 сот. 

13.11.2012р.   3210800000:01:034:0086  Буча, вул. Шевченка,82-б    пл.  8.5 сот. 

До того ж, керуючись такими високими моральними принципами, Яворський чомусь забув вказати в позові мера Бучі Анатолія Федорука, якого разом з Олексюком Генеральна прокуратура підозрює у розкраданні земель державного лісового фонду. Чомусь не муляє око «Бучанській варті» маєточок керманича міста площею в пів гектара. Звертаю увагу, що ця земельна ділянка складається з двох та обєднана в одну. А саме, 15 соток було оформлено на неграмотну дружину пана Федорука Людмилу Федорук. Чому неграмотну?  А тому що заява від її імені написана Валентиною Ткаченко, завідуючою відділом містобудування та архітектури власноруч з підробленим підписом. Яка, до слова, теж має не одну ділянку в лісі, але чомусь не впала в око Яворському.

Інші 40 соток було оформлено на тестя Федорука Івана Кулика.  До речі, при оформлені земельної ділянки на тестя мера Бучі прослідковується один дивний феномен. Земельна комісія Бучанської ради 18-го листопада  розглянула заяву Кулика та прийняла для нього позитивне рішення. Однак, при уважному розгляді його заяви від 24-го листопада, ми бачимо, що вона явно датована пізніше ніж її, начебто, розглядала та приймала рішення земельна комісія.  Дива та й годі відбуваються в Бучанській раді, якщо вирішення питань стосуються безпосередньо шкурних інтересів нашої з вами «рідної» влади.

 

В той же час чомусь повилазило цій громадській організації на земельну ділянку площею 1.3 га, яка знаходиться з правого боку за декілька метрів від лачуги Завертанова та обнесена кам’яним муром та яка належить земляку Федорука голові Хмельницької обласної ради пану Івану Гладуняку.

 Або з лівого боку від домівки гр. Литвиненків земельна ділянка площею в 30 соток, яка належить завідуючій відділу містобудування та архітектури Валентині Ткаченко. Саме ця особа своєю діяльністю брала пряму участь в дерибані нашої землі. Є факти коли ця особа своєю рукою писала десятки заяв та підроблювала підписи від підставних осіб на отримання земельних ділянок.

Або 2 га, які також обнесені кам’яним муром, що знаходиться поруч через дорогу від 14 га бучанського «Межигір’я» пролетарія Ігоря Калєтніка та належить якомусь там В’ячеславу Бучинському.  До речі, аби оформити цю земельну ділянку пану Бучинському необхідно було пройти цілу низку процедур з прийняття рішень БМР. Кожний етап процедури має проходити через сесіє БМР у відповідності до його власноруч написаної заяви. Однак, якщо переглянути всі заяви від гр. Бучинського то ви можете переконатися, що вони всі написані різним почерком, з різними підписами, а деякі навіть без підпису взагалі.

У своєму позові «Бучанська варта» могла також просити суд скасувати рішення БМР у відповідності до якого 7 га Бучанського лісу було оформлено через підставних осіб, переважна більшість яких проживає в Житомирі, та вивела цю площу лісу на спекулятивний ринок землі. Ще в січні м-ці 2006 року по даному факту була відкрита кримінальна справа № 61-928. Однак, прокуратура Ірпеня та прокуратура Київської області, які куплені з потрохами паном Федоруком, не розслідували цю справу, а в 2012 році безпідставно її закрила.

Ще одному щасливцю, Валерію Сліпцову, невідомо за які заслуги перед громадою, було надано у безкоштовну приватну власність з барського плеча пана Федорука 1 га лісу.

Ще одній соратниці Федорука по Партії РИГіонів, Раїсі Богатирьовій 1 га лісу. 

І таких прикладів дуже багато. 

А зараз хочу перейти до публічного аспекту діяльності ГО «Бучанська варта». 

Памятаю, як у липні 2015 року ми проводили акцію з демонтажу 8-ми метрового паркану на 14-ти га Межигіря комуніста Калєтніка. Зібралися активісти Бучі та Приірпіння, за власні кошти залучили техніку, аби таким чином звільнити доступ до лісу для усієї громади нашого краю. В той же час на цю подію підтягнулися майже всі ірпінські «мусора» та й ще підсилили себе декількома автобусами із спецназом при повній бойовій амуніції. Також, помпезно прибули на «джипах» з прапорами Бучі та «Правого сектору» при повній військовій екіпіровці члени патріотичної та мужньої ГО «Бучанська варта». Так ось, як тільки ми приступили до демонтажу паркану ірпінські «мусора» та спецназівці кинулися, як цепні пси, захищати паркан пролетарія Калєтніка. В час нашого протистояння члєни «Бучанської варти» флегматично сиділи в засаді та мужньо спостерігали перебіг подій зі сторони.

І на закінчення хотів би повернутися до самого позову. В мотивувальній частині позову до суду «Бучанська варта» посилається на судову практику цілої низки Європейських судових інстанцій. Але жодним словом не згадує Постанову Верховного Суду України (ВСУ) № 6-2510 цс 15  від 16 грудня 2015 року, яка безпосередньо стосується Бучанського лісу, який вони так "намагаються зберегти".

Саме ця Постанова ВСУ дала юридичну та правову оцінку земель Державного лісового фонду в межах Бучанської лісової дачі. Тобто, ВСУ установив дослівно:  «Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави»  та «Ліси України є національним багатством, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні». 

 Із зазначеного висновок може бути лише один – що це землі Державного лісового фонду, ліси першої категорії захищеності у відповідності до чого розпорядження в межах цих земель може відбуватися виключно за згодою державного органу лісового господарства. Тобто, державна форма власності лісового фонду Бучанського лісу підтверджена Постановою ВСУ. Ось тут і постає питання, яким боком тут може виступати із позовом «Бучанська варта» в межах земель державної форми власності, якщо Законодавець такий пріоритет надає виключно Прокуратурі України. 

Перше судове засідання за позовом Яворського не відбулося через хворобу судді. Суддя, який взяв провадження по справі – Дмитро Чернов.

Представником від ГО «Бучанська варта» назвався Ігор Степанович Бартків. Цей персонаж був свого часу депутатом, заступником голови земельної комісії та юристом Бучанської ради й безпосередньо брав участь у розробці рішення Бучанської ради від 2002 року про переведення лісу в кущі та бур’ян, яке і скасоване Постановою ВСУ й за яке Федорук та Олексюк сьогодні несуть кримінальну відповідальність. Я переконаний, що в рамках відкритого Генеральною прокуратурою кримінального провадження по Федоруку та Олексюку, неоціненна діяльність пана Бартківа не залишиться поза увагою ГПУ. 

З юридичної точки зору дії як «Бучанської варти», яка не в праві позиватися до фізичних осіб так і судді Чернова, який не мав права відкривати провадження по цій справі за позовом Яворського – незаконні. 

1.Чи не дивним здається те, що позов датований до Литвиненків 7 листопада 2016 р. і того ж таки дня він пройшов реєстрацію в Ірпінському суді та того ж таки дня суддя Чернов прийняв Ухвалу про відкриття провадження по цій справі. Тобто, при великій завантаженості суддів так оперативно було розглянуто позов та прийнято по ньому Ухвалу;

2.У своєму позові позивач не довів, що оскаржувані рішення стосуються його безпосередньо. Таким чином, відсутність у позивача ГО «Бучанська варта» прав чи обовязків у звязку з оскаржуванними рішеннями не породжує для нього права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. 

Для прикладу можу навести адміністративну правову позицію викладену в постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 р у справі № 2а-2885/12/1470, від 27.10.2015 р. у справі № 800/210/15, від 20.10.2015 р. у справі №800/147/15/8--/436/14.

3.Також необхідно зазначити, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, а це шестимісячний термін. Тобто, суд мав би установити обєктивну причину пропуску строку звернення до адміністративного суду. Причина могла бути лише одна – позивач не знав про оскаржувані ним рішення БМР від 2008 року та відповідно 2011 року.  Враховуючи, що оскаржувані рішення БМР прийнято у 2008 та 2011 роках  на відкритих пленарних засіданнях БМР, доступ до яких мали без виключення усі громадські організації та громадяни. Порядок денний усіх пленарних засідань також публікується в офіційній щотижневій газеті Бучанської міської ради «Бучанські новини».

4.Окрім цього, встановлено, що одним із засновників ГО «Бучанська варта» є депутат та секретар БМР Олексюк, який безпосередньо приймав участь у пленарних засіданнях БМР. 

Таким чином, одному із засновників громадської організації було відомо про спірні рішення, а тому громадська організація не була позбавлена можливості раніше дізнатися та звернутися до суду з позовом. Проте вони звернулися до суду лише через 5 та відповідно 8 років з моменту їх прийняття, поважних причин пропуску строку не надали, що є підставою залишити позов без розгляду; 

5.Також, позовні вимоги до Завертанова та Литвиненків, про зобов’язання відновити стан земельних ділянок, є цивільно-правовим спором, а вимога про визнання незаконними та скасування рішень, є похідними та взаємопов’язані з вище вказаними вимогами і тому повинні розглядатися у цивільному судочинстві; 

Тобто, з вище зазначеного, суддя Чернов мав би залишити позов без розгляду. Тим більше у судді Чернова вже є відповідний досвід розгляду подібних справ, де він відмовляв позивачам через пропущений термін давності.

Зокрема, зовсім недавно суддя Чернов розглядав справу за позовною заявою прокуратури Київської області про скасування рішень БМР у відповідності до яких було незаконно виведено десятки гектарів землі із державної форми власності, що перебували в постійному користуванні НАУ,  до комунальної. Також, прокуратура просила в межах земель НАУ скасувати понад сотню Державних актів на земельні ділянки  оформлених на громадян переважна більшість яких проживає в Західній Україні та інших регіонах нашої незалежної України та які як правило, в традиції корупційних схем Федорука, виконують функції підставних осіб, та витребувати на користь держави12га. Нагадаю, що це інша корупційно-складова схема пана Федорука спільно з комуністом Ігорем Калєтніком в результаті якої останній став власником  бучанського «Межигір’я-2» пл.12 га з парканом по периметру 8-ми метрової висоти.

 Всі рішення БМР датовані в період з 2008 по 2012 рік.  

З вище викладеного з урахуванням юридичних та публічних аспектів цього питання висновок може бути лише такий – суддя Чернов мав би залишити позов без розгляду. Однак маємо те, що маємо, суддя відкрив провадження по справі і саме такою своєю позицією він дає зрозуміти про своє упереджене ставлення до справи за позовом ГО «Бучанська варта». 

Гадаю, що тепер ні в кого не виникає сумнівів чиї інтереси захищає мужня «Бучанська варта» та кому вона вірно служить. 

P. S. І на останок, я переконаний, що позов до Завертанова та Литвиненків, де окрім них відповідачем є також Бучанська міська рада строчився в адміністративних кабінетах самої Бучанської міської ради.

P. P. S. Спілкуючись із представниками Генеральної прокуратури, прийшли до висновку, що ГПУ буде витребовувати в інтересах держави земельні ділянки державного лісового фонду. які оформлялися паном Федоруком через корупційні схеми. Щодо простих бучанців, на їхні земельні наділи прокуратура посягати не буде. 

Віктор Бархоленко

Додати коментар


Захисний код
Оновити