На головну
Sic transit gloria mundis

Кожне покоління має своїх кумирів у кінематографі. Сподіваюся, що не помилюся, якщо скажу, для нашого одним з кумирів - був Смуглянка із фільму «В бой идут одни старики». Так, саме Смуглянка, а не Віктор Щедронов (за фільмом) чи Сергій Підгорний, мешканець сусідньої Бучі, актор. 
  Блискуче зіграна роль молодим, красивим і жвавим хлопцем в талановитому фільмі моментально зробила його зіркою. Нам лестило ще й те, що він наш земляк, а крім того, на підсвідомому рівні ми десь відчували, що цей фільм – максимально Український, який можна було створити в той затхлий і застійний час, за комуністично-московітського режиму. 
Десь, в глибині, чуло і зріло відчуття того, що на сцену – на екран – вийшов актор, який може бути українським Марлоном Брандо чи Ален Делоном, зайняти приблизно їхню нішу в нашому кіномистецтві. Але минав час і…. ми не бачили його на екранах. Потім – перестройки, розрухи, економічні занепади і врешті – омріяна Незалежність! От коли розцвіте Українське мистецтво!
  Але сталося зовсім не так. Свої сили нація тратила не на розвиток духовності, а на політичну боротьбу. Гаразд. У винику, в результаті боротьби, має статися перемога, яка принесе свої плоди. А плодів то й нема! Отже, процес, який не дає плодів можна сміливо назвати мастурбацією. Виходить, не політична боротьба, а політична мастурбація впродовж десятків років висотувала сили нації, її ресурси, в тому числі і фінансові, а на культуру – за старою совітською схемою – залишковий принцип – що з-під носа (читай
з-під хвоста!) капне… 
Але ж актор є митцем, творцем. Актор без амплуа, не маючи можливості творити, має тільки один вихід. Він ним і пішов… і не вернувся.
Смерть таких талановитих, гарних і обдарованих людей і є запереченням цієї політичної мастурбації, яка в результаті свого існування виносить їм страшні вироки.

Володимир Паламарчук


  Сьогодні ми прощаємося і проводимо в останню путь нашого земляка, талановитого актора, товариша та друга – Сергія Підгорного. 
  Остання зустріч у мене з Сергієм була у
2010 році. Один журналіст, знаючи те, що Сергій – мій земляк попросив через мене влаштувати йому зустріч. Коли я приїхав до Сергія, його стан і жахливі умови проживання мене вразили до глибини душі.
Зразу на думку спало – шкода Сергія та «За державу обидно». Той стан був результатом недолугої політики держави по відношенню до таких людей. 
Прощай, друже. Тобі не дали реалізувати таланту і роздмухати Божу іскру дару у вогнище таланту. Кіномистецтво втратило потенційно видатного актора.
Царство тобі небесне, вічна пам’ять, земля пухом.

Голова ГО «Народна Воля» Віктор Бархоленко
 
ОСТАННІЙ ПУТЬ СМУГЛЯНКИ 
 
Під цим хрестом він спочиватиме
 
Зіграв останню роль. Стомився.
 Але з двору виносили під оплески
 
Це - друзі в останній путь несуть на плечах
 
І безутішна мати просить сказати хоч слово
 
Прощаються ті, хто пам'ятатиме й любитиме
 
Останній дотик до сина
 
Прощаються друзі й колеги, читають вірші
 
І ось - останнє пристанище відчинило двері
 
P.S. Фотографій незмірно більше. Зацікавлені можуть звернутися до адміна сайту
Адмін

Додати коментар


Захисний код
Оновити