На головну
Сесія з елементами мазохізму…
 а ще часткової амнезії, містики та небаченої щедрості і всепоглинаючої любові до народу
 
Ось так, якщо дуже стисло, можна охарактеризувати те, що відбувалося за день по Водохрещі на 6-й сесії 6-го скликання Ірпінської міської ради.
Ну скажіть, на Бога, як ще, крім втручання потойбічних сил, можна пояснити кількість працюючих у структурах виконавчого комітету 175 з половиною чоловік? А проголосували і нате вам – є! Таким чином скоротили штат на стільки то, як того вимагає партія і уряд. Чи навпаки. Хоча так і залишилося без відповіді питання, а який економічний зиск дасть це скорочення. Підозрюю, що приблизно такий же, як і вікопомний азаро-тігіпкінський податковий кодекс. Виявляється, що після його  введення ірпінський міський бюджет втратить 2 мільйони гривень! Запитання телеглядачів – то на хрена було кров проливати!?   Відповіді на це я не дочекався. Як залишилося загадкою й те у якому відділі  працює ота половина держслужбовця. Знаєте, щось останнім часом і так нерви ні к чорту. То ж не хотілося б у якомусь з кабінетів уздріти отаке – потім від енурезу ні одна ірпінська ворожка не відшепче!
Хоча, якщо повірити головуючому на сесії міському голові пану Скаржинському, простому народу у цих стінах тепер нічого боятися.  Чоловік ночей не спить, а все про нас з вами думає! Навіть героїчно-повчальну історію із свого життя розповів.
Одного разу, вже й не пам’ятає якого зі своїх незліченних пришествій до влади, забрів він на четвертий поверх, де гніздяться лихі і недобрі чиновники з міського відділу архітектури. А там народу – видимо не видимо! І гноблять їх злі чиновники, завдаючи мук нелюдських. І став на захист простого люду наш чудо богатир. І показав лиходіям таку кузькіну мать, що враз пройнялися бюрократи такою всепоглинаючою  любов'ю до народу, що за годину всіх повдовільняли.
Скупі чоловічі сльози, які непрохано навернулися на очі, завадили до кінця зрозуміти - чи то люди зі страху порозбігалися, чи то чиновники так напудили в штани, що за годину роздали весь стратегічний запас міської землі, чи ще щось, про що і думати сором!
А взагалі, якби пану Скаржинському бороду і гостроверху шапку - викапаний чарівник Дамблдор з оповідок про Гарі Потера.  Так перетворити будь яку кількість піднятих при голосуванні депутатських рук в безапеляційне "одноголосно", йому ще легше, ніж два факси відіслати! І не важливо, скільки голосувало насправді – хоч би й ні одного! А раз сказано одноголосно, значить одноголосно!
Ось так одностайно роздавали і пільги по сплаті до міського бюджету, хоча  грошей там, і так, як кіт наплакав. Особливо після азаровської оптимізації. Середньостатистичний ірпінський чиновник мусить любити народ за 920 гривень в місяць, а на сесії демонстрували шоу небаченої щедрості: десять тисяч туди – двадцять сюди! І то не бідним і убогим, а благодійному фонду "Євро 2012", газовій конторі, а за одно і власникам зовнішньої реклами, які при безперервних українських виборах бідують, як курка у млині.  Єдина аргументація – загадкове словосполучення  -  "комісія розглянула". Ми всі люди дорослі і приблизно розуміємо що воно і по скільки. Але без вагомих доказів в голос не скажеш – по судах затягають. Отакий от економічний мазохізм по ірпінськи.
Але сміх сміхом, а кошти звідкілясь треба брати. От і надумали утворити підприємство "Ірпіньпарксервіс", яке стягуватиме гроші за стоянку автотранспорту. Все б нічого, але якийсь сіромаха надумав спитати, хто ж той богопомазанець, що буде ці гроші збирати, міську казну поповнювати, та ще й себе не забувати. Ось тут все міське керівництво скосила невблаганна амнезія. І керівник фінансового відділу, і сам пан Скаржинський, і його заступник пан Місяць щось там, ніби то й чули, що відповідна структура вже створена, а от хто виграв цей джек пот, хоч вбий не пам'ятають! І сміх, і гріх. Як в анекдоті про українку, яку чоловік застукав із коханцем:
- Миколо, це ти!? А з ким же я ось о тут  ..….! Боже, я така затуркана, така затуркана!
Але навіть при всій своїй затурканості ірпінські очільники свідомі того, що грошей в міському бюджеті як на Рябкові перлин! То треба щось думати. І таки придумали. Скажімо, щоб побудувати пологовий будинок, який перед виборами не обіцяли хіба що дурні і ліниві, вирішили використати гроші, які раніше були заплановані на ремонт доріг, благоустрій і таке інше. Вже й проголосували, але тут, як Пилип з конопель вискочив якийсь розумник, може перед тим задрімав бідолаха, бо дуже "не в тему" взяв та й бовкнув, мовляв, а як же той чудо-інвестор, якому ми пів Ірпеня відвалили разом з лісом? Це ж він нам обіцяв "на халяву" пологовий будинок побудувати! Ось тут добрий Дамблдор так на нього цитьнув, що сіромаха враз зрозумів, розкаявся і пройнявся. Так що  дорогі породіллі, колись, можливо, й вдасться народити з комфортом, якщо по дорозі не розтрясе, або гроші знову не перекинуть на більш нагальнішій прожект.
Взагалі то турбота про здоров'я шановних виборців червоною ниткою проходила через усю сесію.  Радійте!  Від тепер питаннями наших апендиксів  і чиряків буде перейматися не якийсь там відділ охорони здоров'я, а комунальний заклад "Ірпінська центральна міська лікарня"! Знай наших, про що одностайно (а щоб ніхто й не сумнівався) і було проголосовано.
Абсолютно не беруся щось стверджувати за свій геморой, на скільки йому стане комфортніше від такої батьківської турботи народних обранців. Просто пригадав одну невеселу "story".
Зламала якось моя улюблена теща ногу. Викликали "швидку", доправили в Бучу до лікарні.   Поклали її там на щит із неструганих дощок, загіпсували і на два дні забули. Після певних зусиль з мого боку, підкріплених портретами  різноманітних українських діячів, виявилося, що це не їх профіль і треба їхати до обласної лікарні в Київ. Їхати то й їхати, але як?  Про швидку навіть не заікайся – не передбачено. До легковика не запхаєш – кричить теща криком і не гнеться. Я туди, я сюди, я до головного лікаря, мовляв, рятуй, батьку рідний, я ж і віддячуся, і на городі конями відпрацюю, а не буде коней – бабами ! А він так з погордою, через ту саму губу, якою клятву Гіппократа виголошував: "Не заважайте мені, то не моє питання!". Не сподобався видать. Хоча всіх зусиль, яких треба було докласти, три рази ліниво пальцем у телефон тицьнути.
Саме його і рекомендував мер на очільники новоутвореної структури, як не замінимого, чуйного, професійного і т.д. і т.п. Цілком вірю, що стосовно голови все це так і є. А як же ж з іншими сіромахами, такими, як ми з гемороєм? Він було навіть намагався голос подати, але хто ж буде дослухатися. Не його то собаче діло! Начальству видніше! Сказано чуйний, значить чуйний!
Ось в такій безупинній турботі про наше з вами благо і добігла сесія до кінця. Вже й Гімн приготувалися слухати, як взяв слово депутат від "Свободи" Богдан Мельничук і зачитав звернення до Президента, щодо репресій, які ширяться в державі. Що тут почалося, неначе на нечистих святою водою хлюпнули! Репресії! Та які там репресії? Хто їх в Ірпені бачив? А кому щось примарилося, то нехай від свого імені і говорить, а нас чесних депутатів у це не втягує!
Якщо таку реакцію регіоналів можна було наперед передбачити, то чому промовчали  БЮТівці і клички з фронтовиками - лишилося загадкою. Так і залишився одинокий голос свободівця голосом волаючого в пустелі. А даремно. Ще трохи і може бути пізно. Як свідчить історія, 37-й в погребі нікому пересидіти не вдалося.

Влодко Щипун

Додати коментар


Захисний код
Оновити