На головну
11 вересня 2009 року на пленарній сесії Ірпінської міської ради при формуванні порядку денного з голосу депутата від фракції ПР було включено питання про затвердження проекту землеустрою та зміну цільового призначення земельної ділянки площею 5, 1224 га колишнього піонерського табору ім. Макаренка. Хочу нагадати, що Мельник Петро Володимирович, колишній комсомольський вожак,  а на сьогоднішній день - ректор Національного Університету Державної податкової служби України та заступник Голови Київської обласної організації Партії Регіонів. Під час голосування з даного питання головуючий на сесії секретар міської ради Мороз О. Є. повідомив, що дане питання набрало достатню кількість голосів, щоб бути прийнятим (а це, щонайменше, повинно складати 19 голосів). Однак, депутат Ірпінської міської ради Віктор Бархоленко настояв на тому, щоб голоси були перераховані, так як їх кількість викликала явний сумнів. В ході суперечок по даному питанню голоси перераховували чотири рази. І як наслідок тому – більше 16 голосів «ЗА» не набиралося. Тобто, рішення не було прийняте…

 
 
 
Проект рішення, який не пройшов
 
 

А тепер перейдемо до перебігу подій останніх років.

Ця історія почалася ще на початку 2000 року, коли Податкова Академія почала швидко розвиватися і проблема розміщення студентів постала зі всією гостротою. Тоді ректор Академії, Петро Мельник, опікуючись батьківською турботою про студентів, вийшов з пропозицією до влади міста з проханням передати йому майно і територію колишнього піонерського табору ім. Макаренка, який прийшов до стану цілковитого занепаду, з метою побудувати гуртожитки для студентів Академії. Клопотання ректора було задоволене в повному обсязі з урахуванням лозунгу «Все найкращедітям

Проте, досить скоро, за досить дивних обставин, пан Мельник від імені Академії відмовляється від цього майна і виносить його на продаж через аукціон. При цьому, маємо зазначити, що в результаті розробленої схеми, власником майна стала голова правління ВАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» – пані Мельник Олена Володимирівна.

Проте, гостра потреба в гуртожитках не відпала і ректор іде на наступний крок – домовляється через мера міста про виділення йому іншої земельної ділянки загальною площею 1,5 га в лісовій зоні, під будівництво двох дев’ятиповерхових гуртожитків для Податкової академії. Рішення було підписане на той час діючим мером Мирославою Свистович.

Про перебіг цих подій з боями місцевої громади проти рейдерських захватів навіть з кровопролиттям, можете ознайомитись в наших попередніх матеріалах (Див. лінки: «Що спільного….», «Ліс сосновий, акт на землю – липовий» та «Взаємодія рейдерів з правоохоронцями»).

Мешканці Ірпеня добре пам’ятають, як в 2007 році студенти, керовані своїми викладачами, протестували біля міської ради з плакатами про те, що ірпінці та Ірпінська влада не піклується про молодь і не любить студентство. А все тому, що ірпінці і деякі депутати стали горою проти нахабного розкрадання землі та варварського нищення лісової зони міста і спробували припинити незаконне будівництво. Адже місце для гуртожитків уже виділялося. Інша справа, куди та земля поділася, та в чиїх інтересах розпорядився нею ректор.

Слід відмітити, що Петром Мельником керують не батьківські і студентолюбні почуття, а інтереси власної наживи, а діти це лише прикриття і спосіб «натиснути» на місцеву громаду і владу.

Зрозуміло, що можна буде на будівництві гуртожитків дуже вправно відмити значні бюджетні кошти для власного багатоквартирного комплексу, що є незаперечною власністю сім’ї Мельників, на «прокрученій» через «аукціон» землі. Схема не складна – під час будівництва дев’ятиповерхових гуртожитків з бюджету держави виділяються мільйонні кошти, які «відмиваються» і паралельно вкладаються в будівництво комплексу на території колишнього піонерського табору. Більше того, зі слів депутата Ірпінської міської ради Віктора Бархоленка нам стало відомо, що інвестором будівництва житлового багатоповерхового комплексу виступив Державний Університет податкової служби України, керований ректором Мельником. І на даний час вже перераховано 10 млн. гривень державних коштів на його будівництво. Ось тут і постає питання для наших контролюючих і правоохоронних органів: як можливо виділити стільки бюджетних коштів на будівництво, яке на сьогоднішній день не має правовстановлюючих документів на освоєння земельної ділянки за цільовим призначенням і початок будівництва?!

Ось цей комплекс, який уже
височіє замість студентських гуртожитків

на місці піонерського табору ім. Макаренка, 
  Хочу нагадати, що подібні схеми розкрадання державної і комунальної власності не поодинокі в діяльності Петра Володимировича. А саме, в 2003 році рішенням Ірпінської міської ради було проведено аукціон з продажу об’єкту комунальної власності в місті Ірпінь, вул. Ленінградська, 4б, незавершеного будівництва приміщень площею 1786,4 кв. м.  Стартова ціна майна складала 198 000 грн. Як не дивно, але саме за цією стартовою ціною і було продане майно знову ж таки ВАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство», голова правління - Мельник Олена Володимирівна. При цьому, маємо зазначити, що в аукціоні взяли участь всього два покупці, а саме – голова правління ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» – пані Мельник Тетяна Володимирівна та голова правління ВАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» – пані Мельник Олена Володимирівна. Навіть неозброєним оком видно, що три особи, задіяні в даній процедурі мають спільне прізвище (Мельник) та спільне по-батькові (Володимировичі). І в цьому нема нічого дивного, бо це є один сімейний клан.

   Обов’язковою умовою приватизації об’єкта комунальної  власності через аукціон було завершення будівництва протягом 1 року. Однак на сьогоднішній день там нічого не зроблено, що можна побачити з наведених фото станом на початок 2009 року.
 
 
 
 

З приводу невиконання умов угоди договору купівлі-продажу об’єкта, з ініціативи депутата Ірпінської міської ради Віктора Бархоленка було винесено на сесію питання про розірвання договору. Рішення було проголосоване і прийняте. Законність даного рішення підтверджена рішенням господарського суду Київської області.

 

Сторінка 1 
 
  Сторінка 4 
 
 

 
 Словом, «господарська хватка» у ректора помітна. І розмах також. А от совість громадянина, ректора і педагога – не дуже. Адже це йому держава довірила настільки відповідальну справу – виховання майбутніх податківців і податкової міліції. Цікаво, які вони будуть, навчені на такому прикладі свого ректора!? 

P.S. Не є таємницею той факт, що у Петра Мельника весь приватний бізнес знаходиться в Ірпені та Ірпінському регіоні. Питання бізнесу ректор вирішував через «верхи», маючи посвідчення Народного депутата України та зв’язки у вищих колах владної ієрархії. На сьогоднішній день Петра Володимировича усунули з верхів – змістили з посади голови обласної організації ПР і призначили заступником, не включили у партійний виборчий список. А тому, з метою збереження власного бізнесу в Ірпені, який почав зазнавати краху, вирішив балотуватися на наступних виборах на Ірпінського міського голову. Хоча зовсім недавно, ще в 2006 році, на пропозицію балотуватися, бундючно заявив: «Яким мером? Я піднявся значно вище, я маю «корочку» депутата та «кучу» пагонів і це не мій рівень

Цікаво, коли ж він буває щирий? А ніколи! У шкурних питаннях на щирість та принциповість в колі колишнього «комсомольського вожака» традиційно прийнято плювати.

Тож шановний ректор задовго до офіційного проголошення виборів до місцевих рад, розпочав власну виборчо-рекламну кампанію, шляхом розміщення сітілайтів по всьому Ірпінському регіону із своїм «красивим зображенням».

 
 

Володимир Паламарчук



Додати коментар


Захисний код
Оновити