На головну
«Смерть одного человека – это трагедия.
Смерть тысяч людей – уже статистика»
.
(З промови «таваріща» Сталіна 33-го року).

Крадіжка простим громадянином на гривню, це – злочин.

 Грабування посадовими особами народу та держави в цілому на мільйони, це - геройський вчинок, гідний відзнаки державними нагородами.

 Як це не парадоксально, але факт залишається фактом. Якщо вчора таваріщ Сталін уповався кров’ю людською, то сьогодні помаранчева влада жирує умиваючись сльозами народу, влаштовує «пір во врємя чуми» за режиму «унікальної демократії» і «українського прориву». Зараз ми спробуємо, шановний відвідувачу нашого сайту, підтвердити наше твердження не на пальцях, а на конкретній документальній доказовій базі…

Яскравим прикладом тому може слугувати господарча діяльність одного з орденоносців і Героя України, ректора Національного Аграрного Університету (далі – НАУ) пана Мельничука Дмитра Олексійовича в межах земель Бучі  Київської області. Ще за часів «совєтов» в місті, а тоді селищі Буча, успішно здійснював свою господарчу діяльність підрозділ НАУ – «Ворзель» НДГ. Зокрема, дане господарство займалося вирощуванням і селекцією корів абердин-ангуської породи. Місця були дуже сприятливі саме для такої діяльності – пойма річки Рокач, ліс понад ним. В господарстві працювала певна кількість людей – селян, які і обслуговували даний комплекс. Жили ці люди в гуртожитку барачного типу. З набуттям Україною незалежності і розпадом СРСР та наступними соціально-економічними перетурбаціями, господарство загнулося зазнавши розрухи як у післявоєнний період, але на відміну від післявоєнного, його ніхто не квапився відновлювати і розвивати. Навпаки. В час земельного буму, починаючи з 2002 року на ласий шмат землі накинули оком мер «всія Бучі» Анатолій Федорук. Хочемо нагадати те, що згадана земельна площа належала державі, а користувачем виступав НАУ та його підрозділ – «Ворзель» НДГ. У п. 3 ст. 84 «Земельного Кодексу України» чітко зазначено, що «… такі землі не можуть передаватися у комунальну власність». Тобто, законодавчо заборонено змінювати цільове призначення таких земель і змінювати як власника, так і користувача. Але при цих масштабах і розмаху корупційних схем злочинного ринку землі, Закон України не є обов’язковим для виконання такими «орденоносцями» як Мельничук та Федорук. Доречно вписалася до цієї компанії і начальник відділу статистики міста Ірпеня пані Шульга Г. А. Вона, по суті справи, і "вела" ці схеми, так як одночасно була і зав. кафедрою філії НАУ. І навіть до цього часу вона опікується безпекою даного проекту.

(Див. лінк на «СХЕМА МАХІНАЦІЙ ЗЕМЕЛЬНОГО ДЕРИБАНУ НАУ»)

А тепер звернемо увагу до чого доведено господарство і люди, які обслуговували десятки років підрозділ НАУ, за господарчої діяльності Героя України та кавалера багатьох президентських нагород пана Мельничука.

Парадний вхід до господарства Героя України пана Мельничука

 

  Процвітаючий підрозділ господарства за який отримав державні нагороди і всі можливі та неможливі відзнаки Президента України пан Мельничук
 
 
 

  Головне не ведення господарства,
а «замилювання очей» через патріотично-правильно
пофарбовані ворота в національні кольори держави

 
Резервація для людей, які обслуговували дане господарство також вражає. В 22 халупах існує (не можна сказати інакше) 36 сімей, з дітьми, ветеранами господарства та пенсіонерами. На всіх – одна криниця, в якій вода гірша ніж у смердючому болоті і навіть її катастрофічно не вистачає. Отже люди змушені збирати дощову воду для побутових потреб. Після того, як переглянете ці фотографії, можете собі уявити як виживають і що роблять ці нещасні люди взимку.  

Парадний вхід на майдан резервації
ім. Героя України пана Мельничука в городє Бучі

 
Сервіс водопостачання
резервації
ім. Героя України пана Мельничука в городє Бучі 
 

Гігієна для майбутнього нашої нації по Мельничуку в резервації його імені

 

Добування та зберігання дощової води у
резервації ім. Героя України пана Мельничука в городє Бучі

 
 
Така собі сучасна версія соціальної програми «світлого майбутнього»
має вигляд із-за тинів у резервації ім. Героя України пана Мельничука в городє Бучі
 
 
 
 
 
Цивілізована пральня в резервації ім. Героя України пана Мельничука в городє Бучі  
 

Як ви гадаєте, що думає і відчуває ця бабуся, яка прогорбатила 50 років на свиняче рило та державні відзнаки пана Мельничука,
а зараз  їй ще й  «обрізали город» по самі вікна цієї халупки
і навіть не знає де знаходиться її пай землі,
який вона заробила потом і кров’ю з покійним чоловіком-ветераном у резервації ім. Героя України пана Мельничука в городє Бучі

 
 
Вивівши 65 га земель НАУ на спекулятивний ринок, наші орденоносці ректор Мельничук та мер Федорук навіть на мить не замислилися про поліпшення житлових умов для своїх кріпаків шляхом надання земельних ділянок, на які вони мають Конституційне право. Може, переглянувши ці матеріали, ця сволота все-таки замислиться, якщо має хоч крихту чогось людського, як цим людям жити далі і ростити дітей.
Не подумайте тільки, що люди які проживають в цій резервації є ледарями чи п’яницями, це нещасні, доведені до відчаю безалаберною господарчою діяльністю своїх керівників та антинародною політикою як державної так і місцевої влади, яка, як показує практика, переймається лише власними дупами, а не проблемами народу.
Наскільки нам відомо, кріпаки із цієї резервації пишуть великого листа сАмому народному Президентові України і слізно просять  нагородити ще якимись побрякушками ректора Мельничука і мера «всія Буча» Федорука.

А як насправді – думайте самі…


  Віктор Бархоленко
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити